Весь монастирський комплекс, включно з храмом св. Климентія папи у 1893-1895 роках спорудив будівничий Іван Левинський за проектом Франца Штатца для Кармеліток босих. Правда, історія цього храму , сумна, як і історія всього нашого українського народу.
В 1939 році у стінах храму було розміщено НКВС.
Німці, вже пристосовані для катувань стіни храму, перетворили в осідок Гестапо.1943 року на терені монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених.
Після війни, до 1952 року, у будівлях монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС . Згодом цей охоронний полк перебрався на південні околиці міста,а монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської АТС. У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили останки репресованих. Сам храм львівська дирекція "Укртелекому" використовувала як операційний зал для розрахунків та полагодження справ з клієнтами.
З 1996 року, громада церкви Святого Климентія, боролася за повернення храму і використання його для релігійних потреб. І лише після 12 років наполегливих змагань, процес передачі храму добігає свого завершення.
Кілька років тому будівельники знайшли в одній з ніш замуровану фігуру розп'ятого Христа без рук. Зараз цю фігуру встановили у вівтарі храму як символ страдницької долі нашого народу і нашої Церкви у ХХ сторіччі.
